Загальна кількість переглядів сторінки

субота, 16 лютого 2013 р.

А ларчик то...

Головна персональна кнопка України.

     
          ...просто відчинявся

          Але, спочатку невеличкий вступ, пролог, так би мовити.
    
          Персональне голосування. Потрібно воно, чи ні? Звісно, потрібно. Навіть, архіпотрібно. Власне, це і є сутність парламентаризму. В даному випадку не треба зосереджуватися на персоні парламентаря. Це голосує не він, а та частина громади. яку цей депутат представляє. А коли за цю частину громади голосує інша, не менш поважна, але все ж таки інша частина громади, то це не парламентаризм. Це нонсенс, це абсурд, це, в решті-решт, порушення Конституції. Навіть цієї, незаконної.
          Що роблять, щоб запобігти такому явищу в правових державах? Перш за все встановлюють відповідальність за голосування чужими картками на рівні закону. Від позбавлення  мандату такого депутата, до його кримінальної відповідальності. В різних країнах по різному. І саме головне, неухильно виконують цей закон, не маніпулюючи ним. Виконують тому, що це правові держави. І друге, що забезпечує персональне голосування, це процедура. Яка встановлюється раз та назавжди. Звісно, відповідальність та процедура пов'язані між собою, але ключовою все ж таки є відповідальність. Яка, в разі порушення процедури, є невідворотною.
          А що ми бачимо в нашій країні? А у нас зараз все поставлено з ніг на голову. В самому розпалі кампанія по вводу персональної кнопки. Тобто, почали тільки з процедури. І тут не суть важливо, що це буде за процедура, - голосування руками, чи вставанням, чи виходом у відповідні двері, чи сенсорна кнопка, - важливо, що відбувається намагання затвердити процедуру, без встановлення будь-якої відповідальності за ії порушення. Але і це не все, далеко не все. Ми що, не знаємо з ким маємо справу? З двома кримінальними угрупуваннями, партією регіонів та комуністичною партією. Навіть, якщо буде досягнута згода на встановлення кнопки, де гарантія, що вони не будуть порушувати цю процедуру? Стосовно засобу порушення, тут не треба хвилюватися, вони знайдуть. Тим більше, що ніякої відповідальності нема. Але, навіть якщо би вона і була, невже хтось думає, що вона буде застосована? До  опозиції буде застосована, тут сумніву нема. А ось, щодо вищезгаданих кримінальних угрупувань, ні. Чому, мабуть пояснень не потребує.
          Але, і це не головне. Головне те, що у нас неправова держава. І це було би ще півбіди, але на додачу до неправової держави, в нас ще додається повна узурпація влади криміналітетом. Тобто, ті хто краде, грабує, вбиває, вони же і знаходяться начолі держави, на керівних посадах. В міліції, прокуратурі  в судах та в інших державних установах. І вже не перед законом, а тільки перед самими собою вони несуть відповідальність. А хто-небудь бачив у злодіїв такі запобіжники, як совість, мораль, честь, відповідальність за країну? Для них, це моветон. Відповідно, вони не несуть ніякої відповідальності.
          В цій своїй мародерській діяльності вони зайшли вже дуже далеко. Жадібність та безкарність затулили їм очі та нівелювала відчуття самозбереження. Мало того, що провідні країни світу вже не бажають розмовляти та мати справ з цим режимом, а і всередині країни поступово народжується колапс всієї економіки, і як наслідок, суспільний вибух. І це вони вже зрозуміли. Не від великого розуму, а тому що красти вже нема чого, вони починають озиратися по боках та поступово приходити до тями. Хтось вже продає свої активи, та перебирається за кордон. Хтось, очманіло крутить головою, намагаючись второпати, що відбувається і що робити. Але в цьому угарі - "кради, не хочу", вони зайшли так далеко, що назад повернутися вже ніяк. Або продовжувати красти, або зразу здаватися та сідати в тюрму. Хто на перший, а хто і на третій термін. Сідати, звісно, ніхто не хоче, тому, тепер вже вимушено, вони обирають варіант - красти. Все що бачать, що ще залишилося, все що можуть потягти. 
          Ну і звісно, що при такий ситуації, вся ця конфігурація кримінального розграбування країни пішла вразнос. На самознищення. І зупинити цей процес вже неможливо. Як випадки резонансу з мостами. Якщо цей ефект почав діяти. то все, міст буде зруйновано.
          І де, у бандитів, при такому розкладі, знаходиться питання персонального голосування та цієї багатостраждальної кнопки? На якому місці? Та ні на якому місці. Воно для них не існує. Так само, як не існують всі закони та Конституція. І нові закони їм потрібні остільки-оскільки, для зовнішнього антуражу. Для того, щоб красти та грабувати, закони не потрібні. Тому, зараз їх особливо і не хвилює блокування Ради. На поступки вони не підуть, це не по понятіям, відповідно можуть бути задіяні тільки два варіанта, обидва на користь бандитів.

  1. Тимчасове силове розблокування Ради задля прийняття потрібних законів. Після цього, знов блокування, оскільки і опозиції нема куди відступати, якщо вона здасться, то та хитка довіра до неї з боку виборців, остаточно накриється мідним тазом.
  2. Янукович, зі своїми бандюками нічого не буде робити. Розблоковувати Раду або домовлятися з опозицією не буде. А навіщо йому парламент? Процес йде, мільярдні крадіжки відбуваються. Ніякі закони цьому не заважають. Якщо треба буде продати трубу, чи всю Україну гамузом, то для Золотої Орди його підписи вистачить. Юридичні перипетії ії не хвилюють. Далеко за прикладами ходити не треба. Переяславська угода. Яка була суто військовою, не кажучи вже що, здається через два роки вона була денонсована в Гадячі. Але це не завадило Золотій Орді окупувати Україну. Розпускати парламент Янукович не буде, це його право, а не обов'язок. Та навіть, якщо і обов'язок був би, прикладів його ігнорування чимало. Так що, все в порядку, хай блокують.
         Ну, і враховуючи, що за умови введення персонального голосування навіть в такому кастрованому вигляді, у ригів та комуняк не вистачатиме голосів для результативного  голосування, то можна з впевненістю стверджувати, що вони не підуть на поступки опозиції, і мета цієї кампанії апріорі не буде досягнута. 
         До честі опозиції, Батьківщина та Свобода зрозуміли цю пастку, та щоб не зазнати іміджевих втрат,  віддали ініціативу болоту, яке представляє в Раді  УДАР. А вони, майже з піснями, з поїданням вареників, влаштували безкінечний перфоманс самім собі. Мабуть розмірковуючи, що це шанс для паблісіті їхнього поводиря - Залізного Кулака або Чавунної Голови, чи хто він там такий...А який негатив вони набудуть на виході, до них поки що не доходить.
          На цьому пролог завершено. Далі головне.
       
          Мабуть всі звернули увагу на раптову, гучну, на межі істерії, піар-компанію Кличка? Персонального голосування давно вимагала справжня опозиція, Батьківщина та Свобода. Доходило і до бійок. А УДАР, начолі з Кличком, активності з цього приводу не проявляв. Та власне, як і з будь-якого приводу. Тільки на рівні млявих декларацій. І то, намагаючись максимально дистанціюватися від опозиції. 
          А тут, як з ланцюга зірвалися.
          Власне, ця фаза розвитку подій, зрозуміла. Олігархі хочуть протиснути Кличка в Президенти. Найбільш активний в цьому - Фірташ. Він і ІНТЕР для Кличка купив, і в США проводив зондаж стосовно свого протеже. Хоча, за деякою інформацію, Штати його не підтримали. Воно і зрозуміло. Янкі не хочуть мати справу з якимось недолугим, з відбитими мізками, партнером. Януковича їм вистачило. А ось самого Януковича, Кличко влаштовує. З багатьох причин. Але, зараз не про це.
          Саме цікаве в тому, що деяка кількість громадян клюнула на весь цей фарс, влаштований Кличком. Здавалося би, що вони вже все бачили, і "бандитам -тюрми", і "покращення вже сьогодні", тому на полові їх провести вже не вдасться. Ан ні. З'явився такий прошарок, який, мліючи від появи на екранах квадратної фізіономії з перебитим носом, навіть не слухаючи, що він несе( бо зрозуміти цю галіматью неможливо), починає плести різну маячню на його підтримку та нахвалювати УДАР, обзиваючи його "європейською партією".
          Намагання з'ясувати у цих людей, як же і де, вони підчепили цей вірус, ні до чого не приводили. Зрозуміло, що навести якісь приклади активної, державницької діяльності, фактів захисту прав громадян, чи будь-що позитивне з політичного життя Кличка, вони не могли, тому що нічого не було. І сам Кличко, і його, нашвидкуруч куплена партейка, до цього часу нічого путнього не зробили. Більше того, деякі дії Кличка, його антиукраїнські вислови, тільки додавали йому негативу. За бутафорську участь по захисту прав киян, він заслужив від них ось таку речевку - "прийшов. засвітився та пішов". А мутна діяльність УДАРу та самого Кличка в Київраді, співпраця з Черновецьким( не дивлячись на гучні звинувачення Кличка та бігання по судах, які він успішно програвав ), якісь оборудки з землею, чомусь все це успішно забулося.
          Ну, а з'ясовування ідеологічного спрямування УДАРу та його гуру, зводилося до того, що він там був та бачив, тому він знає, як треба. "Там", мається на увазі в розвинутих країнах. Логіка довершеного совка. Хто був за кордоном, той став гарним, перевиховався та став мудрим, як Махатма Ганді, і тепер буде нести слово правди та поведе нас в щасливе майбутнє. Ну, як Янукович, Азаров, Колесніков, Ганька Хервам та інші. Всі вони також побували в європах та америках і тепер ведуть...  
          Здавалося, що цей ларчик, з причинами такої раптової та несподіваної любові до Кличка, відчинити неможливо. І все ж таки, якщо навіть мінімально проаналізувати коментарі учасників цієї, що народжується, чергової лоховської течії - кличкісти, то можна відокремити дві позиції, якими в більшості випадків вони обґрунтовують таке своє збочення.Ось вони -
  • час покаже
  • він як дасть кулаком в морду
          Да... Якось і соромно це констатувати. Всі ж начебто і освічені, як мінімум, читати вміють, то звідки ж ця beata stultica? Але, спробуємо залишити емоції, та трішки порозмірковувати зі змісту ларчика, який так просто відчинився. 
          Ну ось, "час покаже". Цей аргумент не так часто вживається, як другий, але більше, ніж інші. Незрозуміло, що ще цей час може показати? Ці люди що, вперше бачать Кличка? Особливо кияни. А хто не знає всі "подвиги" цього "самородка", то є інтернет. Забиваєте в пошук "Кличко біографія політика" і майже все там знайдете. І не треба чекати якогось часу, що може ще щось показати. Він вже все показав.
          Ці люди нагадують діда одного відомого короля, який був пестуном та при будь-якій халепі, нічого не робив та тільки сподівався на краще. Навіть, коли в нього на очах душили його дружину, він стояв поряд та вмовляв ії, - потерпи, може обійдеться. Так   і ці чекаючі. На їхніх очах країна летить в тартарати, економіка тріщить по швах, над ними знущається влада, а вони, - час покаже. Ну, хай чекають.
           А ось другий аргумент засмучує. Це класичний стадний інстинкт епохи первісної історії людства. Той, хто сильніший фізично, та може засвітити між очей, того ці люди автоматично визнають вище за соціальним статусом, ніж вони та готові йому беззаперечно підпорядковуватися. Виходить, що цей колаж часів виборчої кампанії досі актуальний.

          Важко дати оцінку цьому факту. Цей інстинкт напряму залежить від інтелекту. Чим вище інтелект людини, тим менше роль стадного інстинкту в поведінці людини. То що, виходить біда з інтелектом?
          Навіть, якщо припустити, що Кличко влупить між рогів Ефремову, невже це вирішить всі наші проблеми? Якщо бандюки поставлять собі задачу розблокувати парламент, то вони задіють всі наявні у них можливості та засоби. Аж до вводу в Раду спецпідрозділів. І ніякій Кличко зі своїм ім'ям, не стане їм в цьому на заваді. Тим більше, що можна з впевненістю стверджувати про те, що Кличко нікого бити не буде. Виправдань він знайде багато. Або захворів, або пошлеться на свій могутній удар, який може вбити, або ще що-небудь.Приклади тому є. В Київраді, де він також намагався використати свій авторитет світового мордоворота, але нічого не вийшло, землю успішно розкрадали не дивлячись на його грізні заяви. Навіть шмаркач Лесік, якого Кличко хотів залякати своєю могутньою хвигурою, легко та невимушено розмазав його по підлозі. А під Українським домом, де відбувалася бійка українців з Беркутом, взагалі дійшло до комедії. Кличко, замість того, щоб бути там, де був Тягнибок - з народом, та дійсно, своєю силою захистити людей від побиття, влаштував спектакль зі своїми сподвижниками, на камеру імітуючи потужний супротив навалі бійців Беркуту.
          Свою силу він може використати тільки в одному випадку - коли це буде в його особистих інтересах. Так, як на боксерському ринзі. І в політиці він відчуває та поводить себе так, як на ринзі. Вирішує суто свої проблеми. Тому ми і не можемо добитися від нього хоч би мінімально виразної позиції з ідеологічних, соціальних, економічних та інших питань, його, так званої, партії, та безпосередньо самого Кличка. Максимум, що він може з себе вичавити, так це комуняцкі штампи  в середній освіті з часів СиРиСиРи. На кшталт того, що українці, які боролися та гинули за незалежність своєї країни, це фашисти. 
          Індивідуальна фізична сила людини нічого не змінить в країні. Тим більше сила бариги Кличка, який завжди буде використовувати ії задля власної вигоди. В усіх країнах якщо і відбувалися якісь зміни, то вони відбувалися за допомогою двох сил, це народ та слово. Саме це є джерелом соціальних, національних та глобальних зрушень в житті держав. Бандити, які зараз захопили владу в Україні відчувають це своїм звіриним чуттям. Тому вони намагаються придушити будь-які паростки спротиву, забороняють протестні акції або розганяють їх за допомогою спецпідрозділів. Тому вони кинули за грати двох яскравих трибунів, Юлію Тимошенко та Юрія Луценка. А всі решта, їм не страшні. Тим більше, який-то неосвічений, недолугий боксер.

          Ну, якщо був пролог, то хай буде і епілог. 

          Бог з ним, з тим Кличком. Все ж таки є надія, що люди з ним розберуться, як розібралися в свій час з таким самим, як і він, "унікальним, мудрим, світового рівня політиком" Натахою Копанкою. Це два чобота, пара.
          А ось з болотом, яке в Раді представляє з себе УДАР, треба працювати. І хоч вони насправді не опозиція, але те, що УДАР тулиться до опозиції, висловлює опозиційні гасла, то це треба використовувати. Задкувати їм вже буде важко. Це буде політична смерть. Треба давити на них фактом їхньої декларативної опозиції, тим самим змушуючи голосувати за потрібні країні закони та вимагати участі в усіх протестних акціях.

          Можливо хтось впізнав себе в тексті та почне зараз лаятися та плювати в монітор. Нічого страшного. Якійсь відомий класик сказав таке - "Розумний не буде ображатися на правду, а на дурня не варто звертати уваги".