Загальна кількість переглядів сторінки

пʼятниця, 24 серпня 2012 р.

Моя мова - українська! Смайлик.

Час від часу я роблю смайликі, якісь вдалі, якісь ні. Але, на тему нашої мови, просто зобов'язаний зробити.
Ось він, на Ваш суд.



понеділок, 13 серпня 2012 р.

Вчора я був в Києві...

                              Майже десять років не був. Нарешті вибрався. Подивитися, який зараз Київ. Подивився. Є одне влучне визначення. Убозтво. Ось так я можу охарактеризувати те, що побачив. До речи, це визначення підходить до всіх міст України. Полтави, Харкова, Донецька та решта. Можливо, що Львів та ще декілька західних міст є виключенням. Я там давно не був, і допускаю, що там відбулися зміни на краще. Але, надія, що Київ повинен бути на відповідному рівні, все ж таки, була.
                              Який дурень називає Київ європейськім містом? Він, цей дурень бачив, які насправді європейські міста?Бачив Будапешт, Варшаву, Прагу, Берлін, Мюнхен? Малі міста в Европі? Там чисто, нема облупленої штукатурки, там рівні дороги, відремонтовані фасади домів. А що в Києві? Ось, підійдіть до цього дома на Михайлівській - 



                            Та воно і так видно. Пилюка там в'їлася в побілку намертво. І це поряд з центром міста. Та власне, весь Хрещатик такий, все в чорній пилюці, десятиріччями нічого не милося, не фарбувалося. Я вже не кажу за капітальний ремонт. Ось, арка на Хрещатику, біля метро "Хрещатик" - 



                              Бачите плями справа, на арці? Це не плями, це облізла штукатурка.Я знімав телефоном, тому якість не дуже, і ця картина не так сприймається, як є в натурі. Як взагалі таке можливо? Невже важко зробити хоч би косметичний ремонт. Хоч би на час Євро. А ось ці сходи - 
                              
                                Розчин між плитами давно висипався. В тій же Європі, на яку посилається той дурень, такого не побачиш. Це сором для будь-якої столиці. А двері в ювелірному салоні - 



                                     Такі жовті двері, з алюмінію, з'явилися, я досі пам'ятаю, десь у восьмидесятих роках. Досі тут стоять. Таке враження, що ти повернувся в 1985 рік. Життя застигло. А це що таке -



                                  Також на Хрещатику. Якась будка. Мабуть колись вона була телефонною будкою. Дверей нема. Поряд імітація сміттєвого бака. Самого бака нема, кришка розплющена та брудна. Європа, так? А це вхід в переход, також на Хрещатику - 



                                    Також якість фото не дає роздивитися всю красу цього видовища. Решітки старі, побиті, брудні. Двері також за царя Панька. Ось решітка на якомусь Гранді, також на Хрещатику -



                                       Так само, якість фото не дозволяє роздивитися, в якому стані вона знаходиться. А якщо підійти ближче, та власне і здалеку видно, що решітка вся у пилюці, не милася, та не фарбувалися, ті самі десять років, що я не був в Києві. Вікна також старі та страшні. За новобудови взагалі мовчу. Ось приклад жаху - 



                                Навіть я, не архітектор, розумію, що це кіч. Як, поряд з п'ятиповерховим будинком, ставити два таких урода в зовсім іншому стилі? Цей будинок також не в найкращому стані, але, при бажанні, з нього можна зробити цукерку. Ні, ставлять поряд це страхіття.
А це сам Хрещатик - 



                                   Де каштани? Самі пеньки залишилися. Посадили якісь дерева, які вже позасихали. Але водовозка ізде та поливає їх. Ну і дороги. Це не дороги. Це асфальто-бітумна суміш, яку розчавив каток. Розчавив, як вийшло. Таких доріг, в самому маленькому містечку Європи не побачиш. Вони там рівні. Просто рівні. Без будь-яких ям, ямочек, яміщ. Тротуарна плитка також шокує. Там також ями, між плиткою повисипалася стяжка(якщо вона там і була). За станом, в якому вона знаходиться, клали її ще при совдепії. І взагалі, я не пам'ятаю, щоб в тій же Європі, тротуар викладали плиткою. Там кругом асфальт. Також рівний, без ям. Якщо і викладають, де-ніде, плиткою, то її роблять з каменю, щілин нема, жінки можуть спокійно ходити на шпільках.
                                  Продавці. Це окрема тема. По-перше, всі розмовляють іноземною, руською мовою. Всі мають якійсь бидлуватий вигляд. Коли до них звертаєшся, ніякої посмішки від них не побачиш. Навпаки, відчувається агресивне очикування на якійсь закид з мого боку, щоб обкласти мене руськими матюками. Таке враження, що їх завезли з Моськви. Я шукав Київській торт з мигдалем, і спитав у продавщиці, де його можна знайти. Вона спочатку рявкнула - "не знаю", а потім почала розповідати мені, як їй важко працювати продавщицею, яка вона нещасна, ну і в такому дусі.
                                  Андріївській узвіз взагалі вбив. Вірніше, не узвіз, а ця, так звана торгівля на ньому. Навіщо продавати одне і теж, вздовж всього узвозу? Таке враження, що там один хазяїн. Продавці також, державною мовою, ні бум-бум. Руська. В усій його "красі". Та і взагалі, мають якійсь напівбомжатний вигляд. До них гидко підходити. Та навіть, якщо і підійдеш, то до тебе ніякої уваги. Соромно було перед всілякими японцями, англійцями та іншими іноземцями, яких там багато. Едине, за що не було соромно, так це за наших пращурів - 



                                       Велична споруда. Але, це не наших рук робота. Ми, навіть в належному стані не можемо ії утримувати.
                                       Скажете, що все, що я написав, то це дрібниці? По-перше, я не про все написав. Можливо, тільки про один відсоток побаченного. По-друге, це не дрібниці. Це те, з чого складається загальна картина. А вона складається з мазків пензля. Дрібних, різнокольорових, яка кладуться на холст від серця, від души. Я не побачив ні серця, ні души.
                                      Так, я розумію, що зараз у владі бандюки, моськовського пошибу. Але, за всі двадцять років незалежності, в Києві взагалі не було української влади. Яка би любила Київ, піклувалася за нього, розвивала...То, кияни, вам що, все це подобається? Ви живете в гадюшнику, про європейське місто і мови нема. Вам не соромно було під час Евро? Ви і далі хочете жити у бруді, в пилюці, з розбитими дорогами, з дебільною плиткою на тротуарі, з захаращенними будинками, зі зрубаними деревами? Кажуть, що бидло обрало цю владу. А ви хто, якщо обираєте в своєму місті владу, яка знищує його? Знищує майбутне для ваших дітей. Ви хто, терпіли, дебіли, чи таке саме бидло, яке привело до влади комунобандитів? Хочете ображайтеся, хочете ні, але від цього запитання нікуди не дінешся, якщо побачиш Київ вперше. Або, після того, як довго не був в ньому, як я.
                                      Ладно, все. Нема часу. І так, пишу на коліні, під першими враженнями.