Загальна кількість переглядів сторінки

вівторок, 7 лютого 2012 р.

Юля. Мій погляд. Частина третя.

           Давно хотів написати це продовження, але з огляду на те, що відбувається в наший країні, чомусь не думалось та не писалося. Ось і зараз сів, і не знаю, чи зможу зібрати до купи свої думки, та викласти їх. Але буду намагатися.
           Спочатку дам посилання на перші дві частини. Для тих, хто їх не читав, і в кого з'явиться бажання їх почитати.
           Ось тут перша - Юля. Мій погляд., а тут друга - Юля. Мій погляд.Частина друга.
           Мабуть, всі знають, та і чують, як вся ця ригівська шобла і досі, навіть не можна сказати, звинувачує, а просто тупо поливає Тимошенко брудом. Запускають в інтернет тролів та провокаторів, які намагаються розповсюдити всю цю богословсько-азарівську маячню.
           Але ці, їхні холуї, ще тупіші, ніж самі азарови, германи, олійники та решта. В кого зовсім нема шариків, ті просто талдичать, що Юля "варофка".Я навіть зустрів одного перця, який ненавидить Юлю за те, що під час ії врядування м'ясо подорожчало на 2 чи 3 гривні.
           Навіть деякі "журналісти", перетворюються у клоунів, фальсифікуючи "викривальні" статті, в яких викладають свої псевдорозслідування щодо начебто плагіата Ю.Тимошенко. Хоча знають, що у Юлі, і державницьке мислення присутне, і розуміння економічної ситуації, і викласти свою думку вона може краще, ніж ці горе-пісаки.
           Треба віддати належне цій тупій пропаганді. Вона таки довела суспільство до стану близькому до фрустрації, та ідіосинкразії до політики. Але, це не означає, що все вже пішло прахом. Якщо журналісти забули свій громадянській обов'язок, та продалися за 30 срібників, то є ще звичайні юзери, у яких є гідність та совість, і які, хоч і не фахово, з точки зору стилістики, але намагаються протиставити  аргументи на противагу цьому потоку брехні, маніпуляцій, та фальсифікацій. Маю надію, що і мій струмочок додасться до решта, і всі разом, вони перетворяться на могутню річку, яка змиє весь цей непотріб.
           І найбільш, з першого погляду, монументальними та непохитними, виглядають два закиди на адресу Юлії Тимошенко, це газовий договір та намагання створити ПРіБЮТ. Ось про них, я і спробую зараз пару слів сказати. Ну, і на завершення там трішки.
         
            1.Газовий договір.     
             Багато про нього вже сказано та написано. Різне було. Звісно, більше всього було цькування, все ж таки гроши роблять свою справу. Були і матеріали, що малювали справжню картину, але здебільшого в цифрах, які зрозумілі фахівцям, і мало що пояснювали звичайним людям, для яких ця газова свистопляска викликає тільки роздратування, та нерозуміння всіх тих апеляцій до них, з боку політиків різного штибу.
           Тому, цифр в мене не буде. Для загальної картини вони не потрібні, та, в мене і нема доступу до всіх цих дебетів, кредитів, графиків, руху коштів, цін та решта. Тому, я висловлю думку, як громадянин України, який оцінює роботу найнятих ним робітників, не за ціною на м'ясо, а за тим, як вони відстоюють інтереси держави, та захищають права громадян цієї держави. І статус Громадянина , я вважаю, найбільш поважним статусом в будь-якій державі.


            Стосовно появи цього договору, скажу, що він був вкрай потрібний. Потрібний для держави. Стосовно умов договору, вони жорстки, але в наший ситуації, цілком прийнятні, і навіть необхідні. Моя би воля, я зробив би їх ще більш жорсткими. Тому, я кажу -
                                                            БРАВО, ЮЛЯ!!!                                                                 А якщо порівняти, те, як гідно поводила себе Тимошенко під час перемовин з Кремлем (і це, при протидії п'ятої колони, тандему Ющенко-Янукович), з тим підлабузницьким, постійним облизуванням Медведупов (я вже не кажу про здачу національних інтересів), Януковичем, Азаровим та рештою цього кубла слизняків, то цією людиною, жінкою, треба пишатися, на відміну від того сорому, який викликають, ці, так звані перемовини, нашої сьогоднішньої влади узурпаторів.
             Ну, а більш конкретно...Ось скажіть мені, Україна зараз залежна, чи незалежна держава? Так, залежна. І не від якоїсь глобалізації, а від конкретного суб'єкта. Від долбаного ординського брата зі сходу. Він, ось вже скільки років тримає нас на газовій голці. Треба з неї сплигувати? Треба. Що для цього потрібно зробити? Дві речи. Позбутися цих п'явок, у вигляді різних росукренергів, які відмивали крадені на газі гроши, та підписати прямий договір з Газпромом.
              І тут співпали інтереси Путіна та України. Йому вже був непотрібен Росукренерго для відмивання грошей. Він вже крав і відмивав гроши прямо через Газпром. Це вже його особиста хфірма. Та, як і все Моськовське царство. Да, тому він особливо і не упирався, коли Юля розмазала цю фірташивську богадельню по підлозі. Хоч у Фірташа і був в Україні, неабиякій захисник, сам Дрищ. Але вона впоралася з цим. Перше завдання виконане.
              З другим, підписанням договору, тут вже складніше. В цьому питанні, Путін вже не був союзником. Розмова вже йшла про його, особисту кишеню. На додачу до цього, в тилу у Юлі, сиділи у засідці закляті друзі, - ющенкі, фірташи, хорошковскіе, януковичи, бойкі та решта. У яких, також, їхні кишені починали поступово порожніти. А вони ж давно вже були підрахували, скільки вони повинні були вкрасти. І тут Юля, забирає в них, їхні гроши! Хто небуть, хоче потрапити в такі лещата? Ґа? Це Вам не на базарі лаятися за відро картоплі.
              А саме головне. Ви в курсі, як переважна більшість держав, окупованих, колонізованих, здобувають собі незалежність? Вони здобувають ії через кров. Повстання, визвольні війни, партизанські дії. Деякім, вдається і мирним шляхом. Як нам. Через договір. І щоб кремляді більше не гавкали з-під свого паркану стосовно крадіжок, несплати, та іншої маячні, погоджуватися на всі їхні умови (звісно, намагаючись їх максимально пом'якшити), та неухильно виконувати. Але, складати договір  таким чином, щоб в ньому не було і натяку на посягання на суверенітет України, та здачу національних інтересів.
              Що Юля і робила. Домовившись про базову ціну, здається, в 250 доларів США. Але, як всі знають, тоді Фірташ спустив з ланцю Дрища, який відкликавши Дубину з перемовин, привів Путіна в стан люті та неймовірного роздратування. В результаті чого, базова ціна піднялася до 450 доларів США. Не маю жодного сумніву, що Юля намагалася домовитися про її зменшення, але тут вже "коса (не Юліна), потрапила на камінь". Довелося підписувати договір з цією ціною.
              Але, якби Путін загнув би ціну в мільйон доларів, то, будь я на місці Тимошенко, то підписав би і таку. Тут ще одна стратегічна складова. Справа в тому, що цей газ Україні не потрібен. Для потреб держави, нам вистачає і свого газу. А цей, газпромівській газ, йшов на потреби хімічної та металургійної промисловості. Іншими словами, на вкрадені в нас , заводи фірташив та ахметових. Скажете, що там працюють люди, якім треба годувати свої родини? А це вже проблема цих крадіїв-власників. Треба їм було модернізувати виробництво, зменшувати собівартість продукції, одночасно збільшуючи в ній відсоток заробітної плати людям. А вони цього не робили, і не збиралися робити. Їх влаштовували ті мегаприбуткі, які вони отримували, не модернізуючи виробництво, та виплачуючи мізерну зарплатню робітникам. Тут, до речи питання і до цих людей. Їх що, влаштовує, що з них зробили люмпенів та штрехбрекерів? Чому вони не вимагають від роботодавців, дотримання свої прав? Чому не створюють справжні профсоюзи, замість цих бутафорних та провладних? Хто їм тут лікарь? Що, Юля повинна була за них, створювати для них же профсоюзи?
              Хтось може ще скаже, що, в той час, як Юля підписала договір, за якім ціна в 2009 році стала 232 долари, і внаслідок цього ці заводи почали зупинятися. Добре, давайте і цей момент більш прискіпливо роздивимося. А з 2010 року ціна вже була за 300 доларів, і далі тільки зростала. Але, заводи працюють. Більше того, ці олігофрени, пардон, олігархі, збільшили за цей час свої статки на сотні відсотків! Що? Кажете тоді, в 2009 році був світовий кризіс, і попит на цю продукцію в світі впав, тому і заводи зупинялися? Дик, так і кажить, шановні Хтосі! Ціна на газ тут ні до чого, і не треба нею спекулювати, звалюючи всю провину на Юлію Тимошенко.
              Тому, я вважаю, що чим більша була би ціна на кремлівській газ, тим скоріше, Україна відмовилася би від нього взагалі. Тим самим, зміцнівши свій суверенітет.До речи, тут ми могли би вже спостерігати зворотній процес. Хто найбільший споживач газу у Газпрома в Європі? Так, Україна. Тому, не продавати Україні газ, це для Моськви смерті подібно. І тоді би вже не ми в Моськву, а вони в Київ моталися би чартерними рейсами, вмовляючи нас купити газ. І наша черга була би ставити умови. Як в усьому світі. Продавець повинен шукати покупця, а не навпаки.
              І можливість перегляду обсягів закупівлі газу, прописана в договорі. І уряд Тимошенко ці закупівлі зменьшував. Більше того, цей договір, змушує це робити і цей, нелегітимний уряд! Виявилося, що стратегія, яка була закладена в договорі, працює і після Тимошенко. І працює на користь України.
              Так, ну я виклав свою думку стосовно ціни, головного пункту договору, з якого зробили жупел для Юлії Тимошенко. Решта, "качай, або плати", і ще якісь жорстки пункти, треба просто виконувати, нічого страшного в них нема.
Антракт. Музичний.

              2.ПРіБЮТ
              Ну, це та подія, яка не відбулася. Тому, довго не буду на ній зупинятися. Спробую згадати, яка тоді була політична ситуація в країні. На дворі криза. Завдяки самому мудаковському мудаку з усіх мудаків світу, бахнутому об вулик Дрищу, у Юлі нема більшості в парламенті. Кинути уряд в такий момент, це проявити слабкість. А слабкість та Юля, це слова антоніми. В наступному році вибори Президента. Передчуваючи, завдякі вуликобахнутому брату Ананаса, які будуть результати виборів, Юля йде на неординарний, небезпечний для ії репутації крок, спробу змінити Конституцію за допомогою ПР.
              Головна фішка в цій Конституції, це вибори Президента в парламенті. З повноваженнями весільного генерала. То біш, наша країна повністю ставала парламентською республікою. До речи, таку новацію, я повністю підтримую. Але для того, щоб змінити Конституцію, треба мати політичну смелость, забруднитися об ПР, піти з нею на співпрацю.
              І якби це вдалося, то Янукович був би обраний Президентом в парламенті, з ніякими повноваженнями, а вся виконавча влада була би у Прем'єр-міністра, то біш, у Юлії Тимошенко. І я впевнений, що Президентом Янукович був би недовго. Вже на той час в нього було достатньо "подвигів", щоб оформити йому третій термін, та відправити його до тих самих, вже знайомих йому з юності, місць. Або, як мінімум, втратити посаду Президента.
              І картина в країні виглядала би приблизно так -


             Так, ці дві сині літери, викликають огиду.Не знаю, що було би з Партією Рецидивістів, але хто-хто, а Юля змогла би довести, що відданість державі та народу України, для неї важливіша, ніж тимчасова співпраця з ПРдунами. І головне, не було би цього жаху, який ми зараз спостерігаємо. В будь-якому випадку Янукович ставав би Президентом. Але різниця, виборів Президента в парламенті, і те, що ми зараз маємо, наочна. І це вміння Юлії Тимошенко, передбачати хід подій, просто вражає. Такий політик, це подарунок для будь-якої держави.
             Знов такі, якійсь Хтось, скаже, що Україні було необхідно пройти цей катарсіс від Януковича. Я хочу запитати у Хтося, а Ви, шановний, впевені, що це катарсіс? Можливо, це  апокаліпсис для України?
             Навіть, якщо і вдасться здихатися від цього мегакрадія та розумового каліки, то скільки років Україна буде відхаркувати наслідки його правління? Скільки грошей потрібно буде витягти нам з власних кишень, щоб погасити ті кредити, які ця зграя пацюків розікрала? А Харківська зрада? Та що казати...
             Але, знов таки, це та подія, яка не відбулася. І нема сенсу зараз посипати голову попілом. Нема далі про що говорити.
           
             3.Колода
             А зараз маємо, - Юлю за гратами, а ми на волі. Хоча тут треба акценти по-іншому розставити. Юля вільна, а ми в глибокій задниці. І більшості в ній комфортно. Хоча, меншості, ні. Але, і ті, і другі, розуміють, що їх грабують, що Україну знищують. Розуміють, що треба щось робити. Але ніхто, нічого не робить. І тут може статися парадокс. Те, що не можуть, та бояться зробити 45, ні, хай мінус діти, та старі, це буде десь 35 млн., може зробити одна людина, жінка, яка перебуває за гратами. Звільнити Україну від цієї синюшної погані. Звільнити, перебуваючи за гратами.
            Хоча їй самій, це скоріше всього, не допоможе. Тут, в самій Україні, всім по барабану. Зусиль Власенка, Турчинова, та решти невеличкої купки людей, недостатньо. Народ, як ми вже з'ясували, перебуває у глибокій задниці та прострації.
            Реально, хто може звільнити Юлю, це Григорій Немиря. Всі ці попередження, резолюції, з боку заходу, все це відбувається завдяки йому. Не дарма почала з'являтися джинса, яка спрямована на його дискредитацію. Але, мабуть, і він сам розуміє, що Юля не вийде живою.
            Так, десь 99%, що цей мотлох в засцяних штанях, це дебілувате уркаганське ракло, вб'є Юлю. Я спокійно про це кажу, тому що всі вже звикли до того, що банда "Янукович енд вилупки" нас вбивають. Вбивають  наших дітей. Ніхто не заперечує проти цього. Судів нема, це дійсно. Але, це не виправдання. В такому разі починають працювати суди Лінча. Хтось чув, щоб таке десь сталося? Я, ні.
            Один відсоток, я все ж такі залишаю за чудом. І тут я хочу сказати ось що.
            Сьогодні я дивився, коли це смердюче чмо виповзло на трибуну, і стояло, кліпаючи своїми зенками, частина депутатів скандували "Юлі-волю!". Це, я так зрозумів, були бютівці. А нашеукраїнці сиділи на своїх місцях, як води в рота набрали.
            Пам'ятаєте фото, чи то був малюнок, Леніна, який несе колоду? І скільки потім з'явилося помічників-колодоносців, які "документально" підтверджували, що вони також були поряд з Леніним. Підставляли своє плече. Не шкодуючи живота свого, бились насмерть за світло комуняцке майбутне.
            І цьому ПРдунському царю щурів, як виглідає, недовго вже залишилося. Від прізвища Тимошенко, його вже починає тіпати. І тут вже невідомо, що станеться скоріше, чи то його піднімуть на вила, чи схопить кодрашка при черговому згадуванні прізвища  Тимошенко. Тому, зміна влади не за горами.
            А Юля, це вже символ, символ мужності, гідності. Символ боротьби за Україну. Скажіть будь-де в світі, "Юлія Тимошенко", одразу скажуть, це Україна. Скажіть "Україна", одразу згадають Юлію Тимошенко. Тому, багато різного штибу коньюктурщиків, будуть намагатися притулитися до ії образу.
            І якщо все ж такі цей один відсоток спрацює, і Юля вийде живою, то вона і сама розбереться, хто був з нею поряд, хто не наклав в штани, хто не зрадив Батьківщину. В разі її смерті, нам самім доведеться відслідковувати колодоносців, які будуть намагатися спекулювати ім'ям Юлії Тимошенко. Це зараз, навіть більші вороги, ніж майбутній вбивця, Янукович.