Загальна кількість переглядів сторінки

неділя, 24 березня 2013 р.

Нас #буть, а ми кріпчаємо.


          Це назва  більш-менш коректна . А тут ні, буде так, як є. Ми же ломимося в Золоту Орду, а там все в лоба кажуть, правду-мать ріжуть, без натяків, що на умі, те на і язиці. Не толерується толерантність в Золотій Орді, не толерується. Тому,  звикайте панове, і своїх дітей знов привчайте до москальськіх матюків.
          Отже...поїхали...
          Нас ебуть, а ми кріпчаємо.
          Якщо нас ебуть, то всі ми, відповідно процесу(окрім жінок, звісно), є підарасами. Якщо крокувати далі, то виявиться одна, як казав один відомий, лисий та знаменитий підор, архіпарадоксальна річ. Ебут  то нас, також підараси. Ми самі, ті, кого ебуть, офіційно проголосили, хто нас ебёт(помітили, ось і золотоординське "ё" повертається, ним також будуть ебать). Пам'ятаєте - "Спасібо жителям Донбаса за президента підараса!"?
          Не дуже густо вживається, широко розповсюджений в Золотій Орді, зв'язуючий елемент "ебут"? Це риторичне запитання.
          Можливо в когось будуть заперечення, що саме його ніхто не ебет? Всіх ебут, а ось його, ні. Мушу запевнити таких гордих, несамовитих та сором'язливих, що і вас ебуть. Просто у вас, як і у всіх, не запитують, можна вас ебать, чи ні, просто беруть та ебуть. На очах у всіх. Дехто з вас, ще і дякує, що його ебуть. 
          Окрім того, що ми підараси, ми ще й вуаєристи. Ми розповідаємо один одному, та всьому світу, як і хто нас ебёт. Що нас ебёт енакієвській долбоёб. Без освіти, без мізків, без національності, без імені. Така собі мерзота, купа екскрементів в штанях та піджаку.
          Здавалося би, гидко, коли тебе хтось ебёт. Гидко, що тебе ебёт підарас, гидко, що цей підарас смердить, як донецькій непорожняк, забитий щурячим послідом. Ну так, гидко. Але нічого, ми не заперечуємо. Виходить до всіх цих чеснот, як то підараси та вуаєристи, ми ще й садомазохісти. Якщо ми не чинимо супротив, відповідно нам все це подобається. Ми отримуємо насолоду, коли нас ебуть!
          Як, мужики? Відчуваєте в своєму анальному отворі хуй януковича, азарова, рибака, ефремова, колесніченка та решти достойників-підарасов? Відчуваєте, там же, палець ганькі хервам, ленчика бондаренко(погоняло - ЕБе), бонні фролової та іже з ними проблядей?
          Можна було би поставити підпірки власній гідності та сказати. що це метафорично нас ебуть, і ми, не "кріпчаємо",  а міцніємо духом. Так, дійсно, фізично неможливо, щоб якась сотня підарасов ебала десятки мільйонів інших підарасів. Але, ці десятки мільйонів підарасів можна перетворити в одну бидломасу і ебать ії соціально, ментально, духовно, політично, доводячи її до повного зубожіння, знесилення та в решті-решт, до смерті. Назва цьому процесу та сама, - підараси ебуть підарасов. 
          Звісно, у цієї бидломаси, якою ми є, є шанс перетворитися з підарасів на гідне суспільство. Якби ми не кріпчали, а саме міцніли. Міцніли духом, свідомістю, відповідальністю....Але ж ми кріпчаємо. Кріпчаємо похуїзмом, поебізмом. Кріпчаємо вірусом "мояхатаскраю"(в гіршому його розумінні), вірусами "лішбинебиловійни","вонивсіоднакові","відмененічогонезалежить", та іншою різною хуйнею. 
          І тільки дві людини чинять справжній опір, це Юлія Тимошенко та Юрій Луценко. Тільки ці дві людини поставили на вуха тих підарасів, що нас ебуть. Тільки у цих двох людей є гідність, є честь, є сила духу. Тільки ці дві людини є справжніми громадянами України, справжніми націоналістами. Тільки їхня хата не з краю, і вони неоднакові не тільки з підарасами, які нас ебуть, а і з нами, ёбаними підарасами.
          Зможемо ми підтягнутися до них? Одиниці підтягуються. І за нашою мовчазною згодою потрапляють туди, де зараз Тимошенко та Луценко. Хтось гавкає, як ваш покірний слуга, в мережі, на гілках соцсетей та сторінках блогів. Хтось виходить на малочисельні акції протесту. Хтось латентно протидіє. Але на виході - нуль, зеро - результату нема. Стратегія відома - стати нарешті людьми. Треба міняти тактику.
          Хтось каже, що це цитата Черчіля, хтось каже, що ні, але вона якраз під наш випадок - "Песиміст бачить труднощі при кожній можливості, оптиміст в кожній труднощі бачить можливості". У нас можливостей, вагон та неміряна теліжка...