Загальна кількість переглядів сторінки

понеділок, 20 листопада 2017 р.

Жінка-лайно

Жінка-лайно ІІІ тисячоліття Іріска Луценко.
Нагородження відбулося в сортирі серед рідних запахів.
#Луценко

неділю, 12 листопада 2017 р.

Кандидати

Тут головне не помилитися. Або обох обирати Президентами, або обох вішати. 
Вішати неможливо обирати. Залишилося з комою розібратися.

четвер, 9 листопада 2017 р.

Стратегія і тактика.

         

          Що таке, братья, стратегія, і що таке, товарищи, тактика?
           Стратегія, це коли хтось, невідомо хто, підірвав в космосі(це також невідомо що), якусь крапку(і це загадкова субстанція), з метою, щоб вона створила наш Всесвіт, який би розлетівся в цьому космосі в різні боки і зник.
          А тактика в цьому випадку полягає в тому, щоб забезпечити цей процес від початку до кінця. Виникають зірки, галактики, чорні діри, планети, супутники, астероїди, комети. І все це летить кудись к чортовій матері.
          Але стратегічна мета залишається незмінною. Галактики виникають і зникають, зірки виникають і зникають, те саме з планетами, супутниками, що в кінцевому результаті призведе до зникнення нашого Всесвіту, що і є стратегічною метою.
          Можна було би ще глибше копнути, але це вже небезпечно для психічного стану людини, яка буде копати.
          Краще та безпечніше для здоров'я роздивитися те, що лежить на поверхні. Наприклад, що робиться в Україні.
          А в Україні ми бачимо, що прийшов капець. Щоб була Україна, потрібні українці. Як народ. Можливо він і був колись, але зараз він здувся. Остаточно і непоколебімо. Зараз тому, що мешкає на території України, абсолютно все рівно, хто буде керувати ними, хто буде вважати цю землю своєю, хто буде це, що тут мешкає, використовувати на свою користь. Прийде Путькін, будуть вітати та співати оди Путькіну, прийде Мугаба, - Мугабі, прийде Кім Чен Ин, і його полюблять. Вопчим, постсовкове населення перетворилося в якусь безформну жижу, яка тече туди, куди вказують оракули різного, такого що гниє, штибу.
          Але в країні ще залишився манюсенькій-манюсенькій відсоток українців, який здатний сформулювати для України стратегію. Стратегічну мету.
          А стратегічна мета полягає у відродженні держави. З часів держави Київська Русь, або просто Русь, кому як до вподоби, було багато спроб, але держава так і не відродилася. Звісно, Золота Орда, яка зараз носить назву - Росія, все зробила, щоб ми, як нація, зникли, і ні про яку державу і не згадували. Але отой манюсенькій-манюсенькій відсоток вперто з'являвся нізвідки і нагадував тим. хто тут жив, що вони є велика нації, що їхні пращури мали велику державу, і що вони повинні відродити цю державу. Вся ця колотнеча продовжується ось вже кількасот років. Поки без результату.
          Що ми маємо зараз.
          Не буду зараз розповідати про стратегію Росії, це не наша справа, це її справа. Нам своє робити.
          А ми зараз маємо зовнішнє управління з боку Кремля. У вигляді попки Кремля, Порошенка.
          Хто може протистояти цьому шоколадному попке? І хто може з ним впоратися?
          Тільки одна людина, Юлія Тимошенко. Але сама вона нічого не зробить. Потрібні союзники. Тактично, таким союзником міг би бути народ. Але, як ми вище з'ясували, народу нема. Нема і все. Скільки не звертайся до нього, скільки не сором його за відсутність поваги до себе, все в порожнину. Тому що його нема. Якби був, то почув би.
          Залишається змінювати тактику, шукати союзників в стані ворога, у владі.
          Тобто, стратегія залишається незмінною, змінюється тільки тактика.
          Я не дарма почав з космосу та Всесвіту, це дає розуміння, наскільки наша стратегія, а тим більше і тактика, і взагалі ми всі зі своїми проблемами, виглядаємо мікроскопічно нікчемними в порівнянні з вищими силами. З цього було необхідно почати, тому що, якби я почав з того, що скажу далі, то мене одразу, без розмов, закидали би капцями, а можливо і камінням.
          А в стані ворога є тільки одна людина, яка може стати нам в нагоді. В нагоді досягнення стратегічної мети. Не без користі для себе, звісно. Просто так нічого не буває.
          Ця людина, - Аваков.
          Аваков єдина людина в цій купі кремлівського лайна, яка має дух, має повагу до себе, і головне, має реальну силу. І що важливо, він розумний. В будь-якому разі на фоні всього цього владного непотрібу. Як він опинився в цій купі, і з якою метою, це інша справа, зараз не будемо на цьому зосереджуватися. Розглянемо тактичну ситуацію, яку зараз маємо.
          У Авакова є гріхи. Як і у кожного з нас. Але гріхи Авакова не йдуть ні в яке порівняння з гріхами цієї офшорно-липецької сволоти, Порошенка. Для Порошенка життєво важливо, щоб України, як держави, не стало. Нема держави, нема кому його саджати за всі його жахливі злочини. Тому він, в кооперації з золотоординським Путькіним і знищує Україну.
          Зараз у Порошенка майже все під контролем. Окрім силового блоку. Окрім Авакова. І Авакову треба визначатися, або він йде до останнього з Порошенко, і це туманний шлях та небезпечний шлях. Або він здає Порошенко і укладає союз з єдиною сильною постаттю з протилежного табору, з Тимошенко.
          Порошенку є куди тікати, якщо йому не вдасться знищити Україну, а якщо знищить, то він тут і залишиться. У Авакова же набагато складніша ситуація. В Рашку йому шлях заказан, на Захід також, там Штати можуть його прижучити за, по суті, втручання у вибори Президента США. А якщо України не буде, а Порошенко тут залишиться, то він згноїть Авакова. Тому у Авакова дилема, Або Україна, або кінець.
          Зараз Аваков може забезпечити чесні вибори, в нього вистачить на це сил. Але треба домовитися про свою безпеку з переможцем  та гарантовану індульгенцію. Звісно, він розуміє, що не за просто так. Він повинен буде здати Потроха з потрохами. І всю цю шоблу. І він може це зробити, він знає все.
          І домовлятися він може тільки з Тимошенко. Більше нема з ким.
          Єдина проблема в народі, чи що там замість нього. Чи зрозуміє він, будемо все ж таки називати, народ, цю тактичну комбінацію? Чи здатен він зрозуміти, що Аваков в порівнянні зі збереженням України, це піщинка в пустелі?
          Ось така тактика, на мій погляд, зараз необхідна Україні. В ім'я досягнення стратегічної мети.
          Тому я, ЗА укладання тактичного союзу між Аваковим та Тимошенко.
          Ну, а тепер, кидайте в мене каменюки....))))