Загальна кількість переглядів сторінки

неділя, 19 лютого 2017 р.

Чаушеску -2


     
          Це будинок уряду в Бухаресті. Красиво, так?
          Ну оце і все. На цьому романтична ідилія закінчується.
          Тепер до наших буднів. До будинку ще повернемося.
          Здається, я починаю розуміти, чому у нас народ такий млявий щодо захисту себе та своєї країни. Звісно, це не істина в остаточній редакції, але думаю, що знаходжуся на вірному шляху.
          Саме головне, що у нас досі панує Совдепія, ми досі знаходимося в перманентному керуванні Україною Кремлем.
          Всі ці роки при владі були ставленики Моськви. За виключенням двох з половиною років врядування Юлії Тимошенко. Але в Кремлі швидко зрозуміли, що з цією маленькою жінкою вони каши не зварять, і швидко ії прибрали. Навіть кинули у в'язницю.
          І Совдепія знов запанувала далі.
          А якщо в Совдепії, то і треба повертатися туди і в ті часи, щоб знайти аналогії.
          Часто чути, що Порошенко закінчить, як Чаушеску. Але мають на увазі тільки кінцевий результат, розстріл Чаушеску. А що призвело до цього розстрілу, не згадують.
          А призвело, як не парадоксально, рівно те саме, що зараз відбувається у нас.
          В тих подіях багато чого незрозумілого, багато темних плям, на які і досі нема відповіді, але зупинимося тільки на глобальних речах, на тих процесах, які власне і привели до розстрілу Чаушеску.
          На Чаушеску, коли зробили його Генеральним секретарем, дивилися так само, як і на Порошенка. Усміхнена, добра назовні, нічим не примітна фігура, якою можна легко керувати. В разі чого, можна швидко прибрати.
          Але поступово ця фігура підім'яла під себе силові структури, змінила Конституцію, стала Президентом і в решті-решт абсолютним хазяїном всієї Румунії.
          Ще раз, все стисло і максимально оптимально. Там довга історія і багато різних подій було, але мій пост не про це.
          Чаушеску виглядав в очах лідерів розвинутих країн, як реформатор, йому кругом аплодували, підтримували, і, головне, почали давати кредити. А він брав. Брав і брав, брав і брав.
          Почалося красиве життя і самого Чаушеску і його дружини Елени. Золото, діаманти, мармурни сортири, турне по всьому світу. Але, якщо є початок, то є і кінець. Це аксіома.
Прийшов кінець і румунській казці. Чаушеску набрався стільки кредитів, що відсотки по ним почали з'їдати економіку країни.
          Тоді Чаушеску ввів в Румунії режим наджорсткої економії. Щоб розрахуватися по кредитах.
          Але на його особистому житті це ніяк не позначилося. Він продовжував гульванити, гасав по всьому світу, вопчим, жив на широку ногу і не приховував цього. Особисто його дружина, яка лізла в державні справи, не маючи на те ніяких повноважень.
          Ось цей будинок, стилю пізнього соцреалізму з коринфським ордером, є яскравим прикладом суспільного хамства. який демонстрував тоді Чаушеску. Його почали будувати тоді, коли був введений режим шаленої економії.
          Я був в Бухаресті десь в 1987 чи 88 році. Бачив цей будинок. Типовий совдепівський монументалізм. І площа перед ним разів в три-чотири більша, ніж наш Майдан.Незалежності.
          Але головне, що я тоді побачив, це абсолютно порожні продуктові магазини. Людям натурально не було чого жрати. По вулицях Бухаресту бігали голодні криси. Не для прикраси це кажу, своїми очима бачив. Якщо хтось ніс палку ковбаси, то всі на вулиці озиралися на цю людину.
Коли ми їхали з Бухареста в Констанцу, то наш гід прямим текстом проклинав Чаушеску, казав що його треба вішати. Поряд стояв поліцейський і чув все це. Ми говоримо гіду, тихіше, ось же поліцейській. Та, каже, це всі зараз так говорять, і поліцейські також. Ми були в шоці. Це незрозуміло теперішній молоді, але це був 1987 рік. В Союзе за це автоматично відправляли в місця не столь віддалені.
          Ну і в решті-решт сталися Тимішоари, потім Чаушеску зібрав народ на цій площі, розповідав там про соціалізм, про досягнення, про щасливе майбутнє, але народу це вже все набридло, вже шлунок керував народом. І народ почав скандувати прокльони на адресу Чаушеску, свистіти, той швиденько зібрався і спробував втекти. Але його через три дні впіймали, розстріляли і закопали в землю.
          А тепер згадайте Порошенка. Яка щира посмішка! Які феєричні обіцянки! Кінець війні! Безвіз! А за лаштунками грандіозні крадіжки, офшори, зрадницька політика, і кредити, кредити, кредити....Різниця між тодішніми румунами тільки в тому, що в них не було що і за що купувати, а у нас є що купувати, але вже нема за що, Порошенко все вигребає з кишень народу через космічні, грабіжницькі тарифи, непомірні ціни та інфляцію.
          Ну хіба не брати по духу?!
          Ми часто апелюємо до честі та гідності українців. Знов таки, ми в Совдепії. А там честь і гідність були не актуальні. Там була декларативні рівність, інтернаціоналізм, братство, там культивувалася віра в невідомо коли прийдешнє щасливе майбутнє. Але в Румунії все це не спрацювало, спрацював порожній шлунок.
          І порівнювати протести, що зараз відбуваються в Румунії з нашим сьогоденням недоречно. Ці протести вже відбуваються на ґрунті честі румунів. Вони досягли заможного життя і вимагають від влади, щоб до них ставилися не як до мовчазних совків, а як до гідних Громадян. Вони зараз в 2017 році, а ми в 1989. 
          До цих протестів у румун був довгий час, але в нас цього часу нема, нам треба стискати час, тому що у румун не було такого сусіда-дикуна, якого маємо ми, і їм не загрожували окупація.
Не знаю, до чого приведуть блокада на фронті і те, що зараз відбувається в Києві, але я закликаю Порошенка, - Петро Олексійович, вийди на Майдан, пообіцяй народу ще що-небудь!
          Цікаво буде, чи встигнеш ти втекти, чи тебе таки впіймають, як твого історичного двійника Чаушеску і в решті-решт, закопають.
          Бачить Бог, я хотів, щоб Порошенка прибрали від влади в результаті імпічменту, судили справедливим судом і посадили на довічне. Але мабуть не судилося збутися моїм хотелкам.
          Амінь....