Я націоналіст.Так. Без пафосу. Українській націоналіст. Для особливо стурбованих зроблю наголос, саме націоналіст. Такий, як француз, англієць, німець, поляк та багато інших етнічних груп, які люблять свою країну, та захищають її.
Але для підтвердження цього свого статусу, я поки що нічого не зробив. За виключенням виборів 2004 року, коли будучи членом виборчої комісії, не дав сфальсифікувати вибори на своїй дільниці. Так, були погрози, менти ломали двері в мою квартиру, але це ще не був момент істини для мене, як націоналіста. Можливо він ще попереду, цього ніхто не знає.
В сучасних демократичних країнах, громадяне цих країн, масово виходять на акції протесту проти зухвалих та незаконних дій влади, тим самим підверджуючи свій статус націоналістів. У нас зараз недемократична країна, і українці не використовують своє право на захист себе, та своєї країни. Я не збираюся кидатися звинуваченнями у відсутності політичної культури у людей. Я сам частина української нації, і це образливо, як для мене, так і для мого народу.
В чому причина такої апатії людей, це окрема розмова. Можливо брак інформації, можливо наслідки майже 400-річної окупації моєї країни, не знаю. Це повинні вивчати фахівці з цих питань, та давати поради та рекомендації з виправлення такого становища.
Ну, а в країнах з таким режимом, як у нас кожен сам визначає для себе, хто він, манкурт сусідньої держави, панський холоп, чи все ж такі націоналіст. Наприклад, так, як це зробив в часи СиРиСиРи Л.Лукьяненко. На важелі моменту істини він поклав своє життя.Камера смертників, ось це і є момент істини для націоналіста, при такому режимі, який зараз панує у нас. І, не обов'язково націоналіста з етнічних міркувань. Держаний націоналіст, це не менш поважний статус, ніж етнічний націоналіст. Є люди, у яких намішано дуже багато кровей, і їм важко визначитися з етнічною приналежністю. Або вони не належать до титульної нації. Але, якщо вони народилися в цій країні, люблять її та готові її захищати, то, будучи державними націоналістами, вони нічим не будуть відрізнятися від етнічних націоналістів. Ні про яку дискримінацію тоді не буде йти жодної мови. Це абсолютно рівні і за гідністю та повагою статуси.
І коли я буду вживати стосовно когось визначення "націоналіст", то буду мати на увазі обидва ці статуси.
Такі люди, як Лукьяненко, завжди будуть для мене моральними авторітетами. Але, в силу свого поважного віку, він вже не бере активної участі в політичній діяльності. І до того моменту, як ця мерзотна влада не кинула за грати Ю.Тимошенко та Ю.Луценка, в нас не було на кого рівнятися. Так, таких, як я, декларативних націоналістів, багато. Це не докір, це реальність. Дехто з них, вже не витримав тиску та репресій цієї влади окупантів, бандитів, комуняк та фашистів. І в очах громади вони вже не націоналісти. Вони виявилися пристосуванцями, конформістами, коньюктурщіками. За такий прошарок, як противсихі, і взагалі мови не йде. Власне не ті противсихі, хто постійно не ходить на вибори (в деякіх країнах їх називають ідіотами), а ті, хто прикриваючись націоналістичними гаслами, привели до влади цих упирів, начолі з виродком Януковичем. Звісно, до націоналістів вони не мають ніякого відношення.
А зараз, дозволю собі стверджувати, що в нас з'явилися справжні націоналісти. Це Юлія Тимошенко, та Юрій Луценко. Ці дві людини підхопили прапор з рук Левка Лукьяненка. Вони пройшли свій іспит на момент істини. І зараз продовжують перебувати у смертельній небезпеці. Вони є для мене сучаснимі авторітетами в області захисту національних інтересів, національних цінностей, державних приорітетів, а також таких людскіх якостей, як совість, мораль, гідність.
Так, партії, справді національно спрямованої, нема. Навіть "Батьківщина", не є такою. Але справжні націоналісти є. Це Юлія Тимошенко, та Юрій Луценко. А всі ці тягнибоки, гриценкі, кириленкі, яценюкі, я вже не кажу про політичного клоуна, кличко, всі вони для мене ГАНДОНИ. Не в сенсі назви відомого специфічного продукту, а в сенсі народного визначення людини, яка за своїми якостями та вчинками більше нагадує слизького, липкого храбака, до якого гидко доторкнутися. Для них також був свій момент істини. Це весь цей брудний, нахабний, сфальсифікований процес над Юлею Тимошенко. Вірніше, це було судиліще над Україною. І вони не склали цей іспит. Який-би не був зараз слабий БЮТ, але в більшості, тільки ця політична сила два місяци тримала оборону біля Печерського суду. А всі ці псевдопатріоти, крикуни гасел, нічого не зробили, щоб приєднатися до справжніх захисників України. Жодного заклику до своїх прихильників також не було. Були тільки гнівні потрясання кулачками в різних телешоу, та численних інтерв'ю. Тому, ще раз, всі вони для мене ГАНДОНИ.
Ну, і ще одне. Невдовзі вибори. Так, рік, це невдовзі. А враховуючи останні події, вони можуть відбутися дуже невдовзі. Коли я приходжу на виборчу дільницю, то бува таке, щоб не стояти в черзі до кабінок, я голосую відкрити, мається на увазі ставлю позначку на бюлетені там, де вважаю за потрібне на видноті у всіх. Ставалося таке, що до мене зверталися деякі члени комісій, щоб я ховався в кабінку. Ну, це так знавці права. А те, що це моє право, ховатися, чи ні, до них не доходить.
І зараз я хочу викласти свої приоритети, згідно яких буду приймати рішення, за кого голосувати.
Я буду голосувати за ту політичну силу, яка задекларує наступне -
1. Визнання всього склада Верховної Ради, починаючи з формування уряду Азарова, нелегітимним. Відповідно і сам цей уряд, також нелегітимним. І всі їхні дії, в зв'язку з цим, незаконними.
2. Визнання Януковича узурпатором влади в Україні. Так само, всі його укази, та вся його діяльність на узурпованій посаді Президента, нелегітимною, та незаконною.
3. Негайне створення, в стислі терміни, справжньої, незалежної судової системи в країні.
4. Реформування прокуратури згідно загальноприйнятих норм та правил в усіх цивілізованих та демократичних країнах
5. Створення замість народного ополчення (так званої міліції, а насправді бандитів та мародерів), фахового органу - поліції.
6. Тільки після виконання 3, 4, 5 пунктів, почати судове та кримінальне переслідування всієї цієї зграї крадіїв, покидьків, сволоти на чолі з маразматичним, сказившимся дегенератом Януковичем.
7. Раз і назавжди, жерстко, закрити питання державної мови в Україні. Тільки українська. Всі решта, будь ласка, на благодійній основі, за допомогою зацікавлених країн, хай створюють школи, і вивчають там відповідні мови.
8. Вступ в НАТО.
9. Почати процес обговорення щодо переходу України на парламентську модель управління.
10. Максимально лібералізувати податкове законодавство. Максимально спростити сплату податків для підприємців. Робити перевірки їх діяльності тільки в разі несподіванно великого зменьшення сплати податків, що може свідчити про приховування доходів. В рази зменьшити кількість контролюючих органів, а найкраще, визначити тільки один, універсальний.
11. Заборонити продаж сільськогосподарскіх земель. Тільки оренда. І для іноземців також. Але зі спеціальнимі умовами, це вже робота для фахівців. Світовий досвід дуже великій.
12. Величезни маєткі, та всілякі палаци олігархів обкласти по максимуму податком на нерухомість.
13. Почати справжні, пенсійну, медичну, освітню реформи.
14. Визнати всіх, хто боровся за незалежність України та поклав за це своє життя, громадянами України. Віддати їм шану та вписати їхні прізвища в історію України золотимі літерами.
15. Прибрати всі пам'ятникі катам українського народу, всі атрібути та символи совка, все, що асоціюється з "тюрмою народів".
16. Закріпити в Конституції фінансування армії на рівні не менше двох відсотків бюджету. Перевести її на контрактну основу.
17. Негайно почати демаркацію кордону з москалями.
18. Почати процес переговорів з тими ж москалями щодо вивезених ними з України заощаджень громадян, та їх повернення.
Так, ну це те, що згадав. Пишу не на чернову, а одразу на публікацію.
Ну, і на останок, ось таке відео.
Для суддів ввести національну громадянську присягу і за порушення її - розстріл!
ВідповістиВидалити